Їхав пан на старій клячі якось по болоту Кислу ягоду-калину їв зеленим ротом. Пан-б-пан - синій жупан Пан-б-пан, як марципан.
Приспів: Пам-пам...
На плечах його сиділи птаха, крипта та гасич Їхав пан на старій клячі цілий день та цілу ніч Заморився, заморився. Пан-б-пан - синій жупан Пан-б-пан, як марципан.
Приспів
Я там спав серед зірок обійнявши місяць Та й кричу йому згори: Ти ж хоч подивися!, Які зорі у чорнім небі. Пан-б-пан - синій жупан Пан-б-пан, як марципан.
Ти в серці моїм, в моїх думках, В мріях і снах моїх. Ти - промінь зорі в сірих снігах, В смутку шляхів моїх.
Приспів: Де ніч народжує день, Де світло народжує тіні, Де я кохаю тебе, Де в серці стріла, Де крига в очах твоїх тане, Ти, з вогню і води, Квітка жаги, квітка свободи.
Листя із теплих гілок твоїх Пада на чорну землю. Пісня лине із вуст твоїх В небо і в моє серце.
Приспів
Де ніч народжує день, Де світло народжує тіні. Там, де ніч народжує день, Там, де світло народжує тіні.
Моя чашка - це Індії берег, де сонце і спека. На моєму столі мапа, вогонь і ґанджа. Я люблю сонячні хвилі і промені Бога. А ще я люблю цілувати тебе...
Мого неба торкається сонце і небо сміється. І дарує незвідані крила й дороги ґанджа. Твої очі зелені як море, як райдуга - серце. І теплим промінням своїм огортає мене...
Приспів
В нашім небі птахи, а у горах тумани і трави. У джерелах вода, а повітря солодке й п’янке. Я співаю і пісня оця у горах лунає. Ти теплим коханням своїм огортаєш мене...
Натягну по самі вуха кепочку І начищу носа киштиблерт (?) Куплю незабудок своєй дєвочке Начебто мені сємнадцять лєт. Розбуялася на вулицях весна Усюду адурєнний аромат Пахнуть цвіти рози кусти І в моїх мислях усюду ти.
Приспів: Amore mio, цвєзда с кітамі В твоїх об’ятіях я улітаю На жаркій бєрег під тєні пальми Де ми з тобою осталися одні. Amore mio, цвєзда с кітамі В твоїх об’ятіях я улітаю На жаркій бєрег під тєні пальми Де ми з тобою предавалися любві.
У кармані є коробка папірос Три копєйкі й носовий платок Але я щасливіший за бавача Бо свабодний наче вєтєрок. Як красіво вишеньки в садах цвітуть І співа грайливо ручейок До мене заходь на аганьок Буду ждати де густий бузок.
Вітре цигане, в полум’ї вогнищ Сірі тумани, літа і дощі, Даймони темряви й янголи божі,, Мрії дитинства й казкові пісні.
Вітре цигане, в високім небі Хмари далекі й лелеки...
Тут звідкись узявся вар’ят менестрель, Вискочив наче Пилип з конопель. Ярині спати всю ніч не давав, В неї під вікнами пісні співав: Ніжно, чарівно, Ярино моя, Хочу з тобою кохатися я. Серце у грудях страждає й горить Й на крилах до тебе летить.
Приспів
Вітре цигане, брате і пане, Чарівним димом повіяла ніч. У моїм серці загоїла рани Світлом кохання радісна мить.
Вітре цигане, в високім небі Хмари далекі й лелеки...
Там, де в росах ранкових Над дорогами сонце встає, Де в садах світанкових Квітка щастя й кохання цвіте.
Там, де дзвінкую пісню Несуть над землею птахи, Де ти загубила намисто Як з тобою кохалися ми.
Приспів: Ой, нахилилась гілка, Ти - моя ружа квітка, Співає-гра сопілка, Ге-е-ей! Вітер в зелених травах, Сонце у синіх горах, Серце високо в небесах. Ой, гей-гей, Я люблю тебе, Марічко, Серце високо в небесах. Ой, гей-гей, Я люблю тебе, Марічко, Серце високо в небесах.
Там, де хмари весняні Над луками травень несе, Там, де перше кохання Серце зігріло твоє.
Там, у високім бадиллі, Де чорна, гаряча земля, З’єднали ми палкі обійми З тобою, кохана моя!
Приспів
Там, де поночі рибалки Місяця ловлять у сіть, В небі зоряний човник Тихо над хатами спить.
Там, де бурхливі джерела, Де срібна роса у траві, Під зорями й вербами, мила, Цілую долоні твої.
Приспів: Ой, нахилилась гілка, Ти - моя ружа квітка, Співає-гра сопілка, Ге-е-ей! Вітер в зелених травах, Сонце у синіх горах, Серце високо в небесах. Ой, гей, Я люблю тебе, Наше серце високо в небесах. Ой, гей, Я люблю тебе, Наше серце високо в небесах.
Тільки Бог розсипав зорі, А на хутір впала ніч. Хитрий чорт кудись поніс Срібний Місяць у долонях.
Двоє друзів у ту пору Обійнявшись йшли в шинок. Й зупинились на дорозі Посовітуватись щоб!
- Куме, трясьця його матір, Щось не видно ні чорта! Десь не бачу де та стежка, Що у шинок заверта.
- Намело багато снігу, Нігде випить й закусить. Може зайдем до Солохи? Он у шибці щось горить!
А Солоха - вража баба, З чортом водить мармелад! Пригоща горілкой з салом, Й вертихвостить пишний зад.
Коли: Шасть! Бубух! Агова! Хтось у двері калата. І гука: - Егей! Солоха! В чорта в хвіст пішла душа.
А Солоха, не злякавшись, Чорту каже: - Лізь в мішок! А сама мерщій до двері Подивитись хто ж прийшов.
Веліколєпная Солоха, добрий вечір, добрий час! З моїм кумом, Опанасом, на Різдво прийшли до вас! Став люб’язная Солоха самогона й свіжини, Бо на дворі завірюха, що й не дійдеш до корчми!
Гості пили та гуляли, били чорта по горбу! Танцювали і співали, й цілувались до впаду... А кінець цієї пісні мені влом уже співать, Тим, хто хоче знати далі, треба Гоголя читать.
