Нас кличе у мандри дорога,
Нам грає чарівна струна.

Я за тобою піду,
Я буду вітром летіти,
Я буду сонцем горіти,
Для тебе.

Шалені мрії мої
Летять за обрій Землі
І будять в серці твоїм
Гарячі хвилі.

Приспів:
Нас кличе у мандри дорога,
Грає чарівна струна.
В променях сонця ранкових
Ця пісня для тебе луна.

У серці грає весна,
Весна без даху і дна,
Летить над світом вона,
Співає в небі.

Шалені мрії мої
Летять за обрій Землі
І будять в серці твоїм
Гарячі хвилі.

Приспів (2)

В мельника, чий млин на горі, чарівна дочка.
А у мене хата стара і в саду бузочок.
Я лежу й дивлюся у небо на білі хмари.
А пастух Свирид на горі пасе отару.

Гарнії волошки цвітуть в моїм садочку.
Та іще гарнішії очі в мельника дочки.
От лежу й сумую один біля ставочку,
Бо люблю я більше за все мельника дочку.

В мельника, чий млин на горі, чарівна дочка.
А у мене хата стара і в саду бузочок.
Я лежу й дивлюся у небо на білі хмари.
А пастух Свирид на горі пасе отару.

Що твої бентежить думи -
Чари мандрів чи шалена кров?
Що ти бачиш уві сні,
Куди літаєш уві сні, моя любов?

Про що ти мрієш цілий день,
Про що ти мрієш дивлячись кіно,
Моя, моя любов?

Тихим смутком огорнуло
Дике серце у липневу ніч...
Щось у небі промайнуло,
Промайнуло - вже й не видно ніц!

Дивні зорі, давні верби -
Стиглі трави, скоро серпень -
Ніч...
Але я питаю знов:
- Ну що твої бентежить думи,
Моя, моя любов?

Приспів:
О-о-о-о-оу...
О-о-о-о-оу...

То що ж твої бентежить думи -
Чари мандрів чи шалена кров?
Що ти бачиш уві сні,
Куди літаєш уві сні, моя любов?

Про що ти мрієш цілий день,
Про що ти мрієш дивлячись кіно,
Моя, моя любов?

Приспів

То що ж твої бентежить думи, моя любов?

Кувала зозуля в чарівних лісах до світання,
Співала коханая ніжную пісню до рання.
Принесла мені чару повну бажання,
Приголубила серце повне страждань.

Я блукав темним шляхом, чужим та ворожим,
Зимував люті зими без хліба та грошей.
Та літав до зірок, полюбив мене Бог,
Та ж іще люби, Боже, та ж іще люби, Боже.

Човен мого життя пливе в хвилях бурхливих,
Серед темних часів, примарних й мінливих.
Принеси ж мені, зоре, чару бажання,
Покохай моє серце повне страждань.

Ой у лузі калина,
Ой у лузі калина,
Калина, калина,
Чубарики, чубчики, калина,
Калина, калина,
Чубарики, чубчики, калина.

Там дівчина ходила,
Там дівчина ходила,
Ходила, ходила,
Чубарики, чубчики, ходила,
Ходила, ходила,
Чубарики, чубчики, ходила.

Цвіт калина ламала,
Цвіт калина ламала,
Ламала, ламала,
Чубарики, чубчики, ламала,
Ламала, ламала,
Чубарики, чубчики, ламала.

Цвіт калина ламала,
Цвіт калина ламала,
Ламала, ламала,
Чубарики, чубчики, ламала,
Ламала, ламала,
Чубарики, чубчики, ламала.

Та в пучечки складала,
Та в пучечки складала,
Складала, складала,
Чубарики, чубчики, складала,
Складала, складала,
Чубарики, чубчики, складала.

Та й на хлопців моргала,
Та й на хлопців моргала,
Моргала, моргала,
Чубарики, чубчики, моргала,
Моргала, моргала,
Чубарики, чубчики, моргала.

Ой у лузі калина,
Ой у лузі калина,
Калина, калина,
Чубарики, чубчики, калина,
Калина, калина,
Чубарики, чубчики, калина.
Калина, калина,
Чубарики, чубчики, калина,
Калина, калина,
Чубарики, чубчики, калина.
Калина, калина,
Калина, калина.
Калина, калина,
Чубарики, чубчики, калина.

Примітки:
1. Українська народна пісня.

Я одягну картату сорочку
І на ноги модні штани,
Вип’ю чашку чорної кави,
А, може, ще посплю й побачу сни.

А коли мені стане сумно,
Я одягну старе пальто,
Закурю духмяну цигарку
І піду кудись пить вино.

І десь там, на вулицях міста,
Серед машин та людей,
Я розвіюсь і може забуду
Про те, що я сумний цілий день.

Я одягну картату сорочку
І на ноги модні штани,
Вип’ю чашку чорної кави,
А, може, ще посплю, а може ще посплю...

Вітер колише колиску
Серед зірок золотих.
Ніжна та лагідна пісня
Квіткою в серці горить.

Вітер колише колиску
В травах лелечих шляхів.
І над бентежливим лісом
Тая колиска св’ятить втомлену землю.

Приспів:
Гей, лелеле-лей! Леле-лей-лей!
Гей, лелеле-лей!
Гей, лелеле-лей! Леле-лей-лей!
Гей, лелеле-лей!

Богом посіяне древо
Матір-земля догляда.
Дикі птахи та олені
Куштують від древа плода.

А зачаровані стежки,
Що в’ються серед лободи,
Повз вовчі ями та хащі
Ведуть до живої води мандруючих й спраглих.

Приспів

Теплим промінням зігріє
Землю ранкова зоря
І у колисці пробудить
Сонце дитя.

Коло млину, коло броду
Тумба-тумба, ра-ра-а.
Там дівчина брала воду,
А я гоя-гер-я!
Я на неї задивився,
Тумба-тумба, ра-ра-а.
Візок мені поломився,
А я гоя-гер-я!

Не жаль мені того воза,
Тумба-тумба, ра-ра-а.
Аби дівка була гожа,
А я гоя-гер-я!
А то руда, щей погана,
Тумба-тумба, ра-ра-а.
Візок мені поломила,
А я гоя-гер-я!

Коло млину, коло броду
Тумба-тумба, ра-ра-а.
Там дівчина брала воду,
А я гоя-гер-я!
Я на неї задивився,
Тумба-тумба, ра-ра-а.
Візок мені поломився,
А я гоя-гер-я!

Я на неї задивився,
Тумба-тумба, ра-ра-а.
Візок мені поломився,
А я гоя-гер-я!
Я на неї задивився,
Тумба-тумба, ра-ра-а.
Візок мені поломився,
А я гоя-гер-я!

Приспів 1:
Гей, косачина, гей!
Гей, косачина, гей!
Гей, косачина, гей!

Сонце впало у криницю,
А надвечір місяць в небі засіяв.
І залив чарівним світлом
І село, і плавні, і колгоспний став.

Я тебе кохана марно біля клубу
Цілу нічку чатував.
Я хотів тобі сказати, моя мила,
Що тебе я покохав.

Приспів 2:
Гей, гей, косачина!
Гей, гей, косачина!
Гей, гей, косачина! Гей!
Гей, гей, косачина!
Гей, гей, косачина!
Гей, гей, косачина! Гей!

Ти смієшся з мене і насіння лущиш,
Ти мене не любиш, гей!
Але дуже скоро, на сто євро спорим,
Будеш ти моєю, гей!

Приспів 1

Твої карі очі, твої чорні брови,
Твоє личко і вуста.
Моя дзвінка пташка, моя срібна зірка,
Моя рибка золота.

Як тебе побачу зранку з коромислом,
Що по воду йдеш сама.
Моє серце мліє і літає,
І у грудях радісно стриба.

Приспів 2

Ти смієшся з мене і насіння лущиш,
Ти мене не любиш, гей!
Але дуже скоро, на сто євро спорим,
Будеш ти моєю, гей!

Приспів 2

З гори високої в яри глибокії,
Палає й котиться ярило-колесо.
Запалить вдосвіта червоне вогнище,
Змахне крилами ніч, полетить в темний край.
У темний край...

Крутиться колесо, котиться по світах,
Промінням золотим сяє в твоїх очах.
Там де із сліз вода, там де з кісток трава,
Там де жива душа блука тенетами сна.
Тенетами сна...тенетами сна...

Котилося сонечко до твого віконечка,
Коханочка Аничка, ніжная вода.
Стежками й дорогами, луками, проваллями,
Лиш тобі, моє кохання, я відкрию двері раю.
Дивись...

З гори високої в яри глибокії,
Палає й котиться ярило-колесо.
Запалить вдосвіта червоне вогнище,
Змахне крилами ніч, полетить в темний край.
У темний край...

Чорнії крила, шалені вітрила!
Білая крига йде в сонячний край.
Рідная, милая доля щасливая,
Як заблукаю мене відшукай!

Чотири вітри у моїй свиті,
Сушена риба й хліб у мішку...
Чиста водиця у моїй криниці,
Та мертвії голови в сірім сніжку.

Птаха-невдаха, душа бідолаха
В чорнії скелі не бийся крилом.
В плакучих вербах, у сонячнім серпні,
В синьому небі над тихим ставком...

Літай...

Літай...

Там, де сідає сонце
Там, де блукає вітер
Там, де на полонинах
Дзвінкая луна трембіта

Там, де зелені гори
Там, де високі хмари
Там в давнину Одарка
Єдная квітку шукала

Цвіте де тая квітка
Чому у крові свитка
Чому єдна дівчина
Блукає, де полонина

Тому єдна дівчина
Блука, де полонина
Тому, що й Йванка милого
Чека домовина

Лежить мертвий Іванко
Де відьмова копанка
А як настане ранок
Треба ховати Йванка

Приспів:
Ой, ой-йой-йой-йой-йой-йой
Йой-йой-йой-йой-йой-йой-йой...
Ой, ой-йой-йой-йой-йой-йой
Йой-йой-йой-йой-йой-йой-йой...

Шука дівчина квітку
Єдна блукає гаєм
А високо у небі
Білим птахом літає

Чиста душа Йванкова
Наче роса ранкова
Червона, мов сонце свитка
Цвіте чарівна квітка

Цвіте в гаю калина
Ой рясно уродила
В небо злетів Іванко
Калина - тая дівчина

Інколи на світанку
У місячнім серпанку
Над тою калиною
Птахом кружля Іванко

Приспів

Лети, лети, душе моя, чарівним птахом!
Лети, лети, душе моя, над курним шляхом!
Лети, лети, душе моя, у синю далечінь.

Пливи, пливи, душе моя, мов диво-риба!
Пливи, пливи, душе моя, сумна й щаслива!
Пливи, пливи, душе моя, у весняну повінь.

Приспів:
Леле-леле, лелей, лелей!
Леле-леле, лелей, лелей!

Дивись, дивись, серед ночі проміння чисте!
Молись, молись, щоб не стати зів’ялим листям!
Пильнуй, пильнуй, щоб не втрапити у рибальську сіть.

Цвітуть, цвітуть, серед терну чарівні квіти!
Росою чистою немов би сльозой омиті...
Співа душа, ніби дівча у білій свиті!

Приспів

Лети ж, лети, душе моя, чарівним птахом!
Лети, лети, душе моя, над курним шляхом!
Лети, лети, душе моя, у синю далечінь.

Пливи, пливи, душе моя, мов диво-риба!
Пливи, пливи, душе моя, сумна й щаслива!
Пливи, пливи, душе моя, у весняну повінь.

Приспів

Лети! (8)

Солодкий дикий мед, дороги стрімкий лет,
В серці вирує кров - може то Любов?
Але сумна душа бачити не бажа сонця і дивний світ,
І не тане лід.

Приспів:
Знай, моя мила, знай, моя кохана -
Душу зігріє любов, пізно чи рано.

Як сонце новий день у сум твоїх очей,
Дивись, прийшла весна і дзвенить струна.
Сріблом і золотом бентежить дивний сон,
І мерехтять вночі зорі над Дніпром.

Приспів (2)

Біліша за зиму
І глибша січневої ночі
Як казка чарівна
І вільна як птах
У золото й срібло
Одягнена небом і сонцем
Із сумом і дивом
В безмежних зелених очах

Приспів:
У-у-у, Магдалєна
У-у-у, Магдалєна

У плавні і луки
Тікала від чорного сонця
Від шкла і каміння
До тихого плесу води
Ясніша за зорі
Що світять у чорному небі
Тендітна як вітка
Дитина сумної Землі

Приспів

Заплутані стежки
Прозора межа
Вогненна криниця
То твоя душа
Глибокі провалля
Терпкі бур’яни
І в небо до Бога
Твої молитви

Приспів (2)

Я бачу себе у кривих дзеркалах
Кам’яних джунглів великого міста
В вікна сліпі б’є поранений птах
В калюжах бензину сполоханий місяць

Знайомі обличчя, знайомі думки
Останні вагони порожніх трамваїв
В набряклих очах сліпі ліхтарі
В набряклих очах лише квіти чекання

Приспів:
О-о-о-о-о, в кривих дзеркалах
О-о-о-о-о, в кривих дзеркалах твоїх - місто

Я бачу тебе у кривих дзеркалах
Далеко-далеко, диво кохання
Відблиски сонця в примарному сні
Вітер надії наповнив бажання

Мрії учора, сьогодні - дороги,
Де під сірим асфальтом поховані боги
Хмари і сонце, високі дерева
Ми на драбині до неба

Приспів

Па-ба-ра-па-пам-ба-бам-пам-пам-бам-бам-бай (4)

А ти бачиш світ у кривих дзеркалах
Телеекрану та радіохвилі
І ти маєш щось у своїх думках
Але не маєш на це ні грошей, ні сил

Але мрії сьогодні, завтра - дороги,
Де під сірим асфальтом будуть втомлені боги
Хмари і сонце, високі дерева
Ми на драбині, ми на дрибині

Приспів:
О-о-о-о-о, в кривих дзеркалах
О-о-о-о-о, в кривих дзеркалах
О-о-о-о-о, в кривих дзеркалах
О-о-о-о-о, в кривих дзеркалах твоїх - місто

Я тобі скажу, де квітне дивний сад,
Де срібляста ніч тремтить у темних водах.
У далекий край лежить нелегкий шлях,
Доки хижа ніч кружля по колу.

Приспів 1:
Не спи, моя рідна земля!
Прокинься, моя Україно!
Відкрий свої очі у світлі далеких зірок!
Це дивляться з темних небес
Загиблі поети й герої -
Всі ті, що поклали життя за майбутнє твоє.

Тільки два шляхи...
Один веде у пекло.
Інший шлях веде
Тебе туди, де світ.
Щоб знайти цей шлях,
Послухай своє серце -
Твоє серце знає,
Як його знайти!

Приспів 1

Я тобі повім про мрію золоту,
Що палким вогнем горить в моєму серці.
Про щасливий край, про радісних людей,
Де життя кидає виклик смерти.

Приспів 1

Приспів 2:
Не спи, моя рідна земля!
Прокинься, моя Україно!
Відкрий свої очі у світлі далеких зірок.
Це дивляться з темних небес
загиблі поети й герої -
всі ті, хто так вірив у світле майбутнє твоє.

Не спи, моя рідна земля... (2)

Ой, чий то кінь стоїть,
Що сива гривонька.
Сподобалась мені,
Сподобалась мені
Тая дівчинонька.

Не так та дівчина,
Як біле личенько.
Подай же дівчино,
Подай же гарная
На коня рученьку.

Дівчина підійшла,
Рученьку подала.
Ой, краще б я була,
Ой, краще б я була
Кохання не знала.

Кохання-кохання
З вечора до рання.
Як сонечко зійде,
Як сонечко зійде
Кохання відійде.

Примітки:
1. Українська народна пісня.
2. Останні три рядки кожного куплету - двічі.

Ой не ходи, ходи, Орисю, на гору, на Лиску.
Не ходи, ходи, Орисю, a грай на сопілці.

Ой-гой, дриці-дриці, oй-гой, дриці-дриці,
Не ходи на Лису гору, а грай на сопілці.
Ой-гой, дриці-дриці, oй-гой, дриці-дриці,
Не ходи на Лису гору, а грай на сопілці.

Бо на горі, на Лисці туман над ярами.
Бо на горі, на Лисці чорти з відьмаками.

Ой-гой, дриці-дриці oй-гой, дриці-дриці,
Там шугає така нечисть, що гріх і дивитись.
Ой-гой, дриці-дриці oй-гой, дриці-дриці,
Там шугає така нечисть, що гріх і дивитись.

В чорта роги - круторогі, очі - як лещата.
Жінка в нього - чорна жаба, бридка та вусата.

Ой-гой, дриці-дриці oй-гой, дриці-дриці,
Отакі жінки в тім царстві, хвайні молодиці.
Ой-гой, дриці-дриці oй-гой, дриці-дриці,
Отакі жінки в тім царстві, хвайні молодиці.

Чорт зубатий та багатий хоче кльову дівку,
Може їй платити златом та водить до шинку.

Ой-гой, дриці-дриці oй-гой, дриці-дриці,
Не ходи, Орись, на гору, a чекай на принця.
Ой-гой, дриці-дриці oй-гой, дриці-дриці,
Не ходи, Орись, на гору, a чекай на принця.

Летіла зозуля над старою хатою,
Почала зозуля літа рахувати
Мі сиджу під купецею та й на думці маю
Скілько ж іще років світом поблукаю я

Стара в мене хата, солом’яна стріха
Та є і у мене на сім світі втіха
Як вже припікає втікаю до гаю
Ходжу між деревами й у сопілку граю

Приспів:
Молодому парубку все на світі любо
Медвяна горілочка та дівочі губи
Заграйте ж, музики, в літа в рита-бубени
До самого ранку

Блукають шляхами цигани-татари
Божевільні стиха гомонять із зірками
Якби мати крила та велику силу
Злетів би у небо до Бога в садиби

Втім блукаю світом битими шляхами
Розмовляю стиха з світлими зірками
За плечима маю зкривавлені крила
Звідки і береться в мене тая сила?

Приспів

Розсипано в небі сріблясте каміння
Посіяно в землю зелене насіння
Гонять до стодоли круторогі воли
Віє вітер степом перекотиполе

Хай росте до неба зелене насіння
Глибоке у нього у землі коріння
А із того срібла для коня вороного
Зробиш мені, ковалю, сріблясту підкову

Приспів

Ой котиться полем перекотиполе
Ой котиться полем перекотиполе...

Десь у небі мрійливо сяють зорі,
Птаха-ніч накрила все крилом.
Сивий вітер виє у тополях,
Білий сніг пада за вікном.

Пес Бровко спить, не сторожить
Від злодюги хату і подвір’я...
В теплій грубі полум’я горить,
У курнику кізяки і пір’я.

Приспів:
У Різвяну ніч...
У Різвяну ніч...
У Різвяну ніч...
У...

Дід Микола дарує дітлахам
Із мішка цяцьки і ватрушки.
Добрі люди засіли по хатах
Куштувать горілку і галушки.

У шинку шкрипаль пиляє шкрипку,
Шинкар Лейза рахує мідяки.
Із надвору хтось гамселить в шибку,
Колядують дівчата й парубки!

Приспів

Кіт Мурко дрімає на лежанці,
Баба Нися п’є кисле молоко!
У коморі миші крадуть сало,
На горищі шашіль їсть рядно.

Із далека чути бубна і сопілку,
Парубки іще гасають в кожухах...
Деінде ще цмуляють горілку,
Савка-сон вже бродить по хатах.

Приспів

Хай звучить ріо ріта,
Плаче срібна струна,
Хай у втомленім серці,
Запалає весна.

Хай заграють гітари
І дзінкі солов’ї.
Не сумуй, моє сонце,
Будуть лагідні дні. (ост 2 рядки - 2)

На очах твоїх сльози,
Але в їх глибині -
Синє море і сонце,
Ніжні хвилі й вогні.

Наші ночі чарівні,
Поцілунки п’янкі.
Не сумуй, моє сонце,
Будуть лагідні дні. (ост 2 рядки - 2)

Хай звучить ріо ріта,
Плаче срібна струна,
Хай у втомленім серці,
Запалає весна.

Хай заграють гітари
І дзінкі солов’ї.
Не сумуй, моє сонце,
Будуть лагідні дні. (ост 2 рядки - 2)

Хай заграють гітари
Й хрипкий акордеон,
Ми сідаєм у Бентлі,
Їдем в Сан-Сальвадор. (ост 2 рядки - 3)

Що би я робив без тебе,
Моя нiжна королева,
Що би я робив без тебе, що?
Hiч на землю опустилась,
Мiсяць в небi iз’явився,
Hам удвох у хатi хорошо.

Приспів:
Моя мила, моя люба!
Моя мила, моя люба!

У нас згода i кохання,
Мирнi ляси до свiтання,
Hу i ще звичайно дечого.
А знадвору чорнi хмари,
Hежить, бiйки i пожари,
Де подiти тiї хмари, о!

Приспів

Що би я робив небога,
Як не бачив зору твого,
Як не бачив посмiшки твоєї.
Я б уже кудись подiвся,
Втiк у лiс i залишився
В лiсi до сконання своїх днєй.

Приспів

Що би я робив без тебе,
Моя нiжна королева,
Що би я робив без тебе, що?
Я пiшов би битим шляхом,
Як отой сумний собака,
Що один блукає пiд дощем.

Приспів

Настала ніч та зорі сяють над моєю головою.
Поснули люди, тілько місяць ніби човник над водою.
І тілько десь у далині в гаю співають солов’ї.
Аж чую регіт, плеск води, я носа висунув із хати.
Дивлюсь - пливуть на бережок русалки, сині та хвостаті.
І, настиливши осоки, вони лягли біля ріки.
Їх місяць гріє, ніч пливе собі повільно та неспішно.
А я дивлюсь на тих русалок, мені сумно й трохи смішно.
Дарма, що волни мертв’яки, бо мають чорні язики,
Неначе відьми на шабаші.

Приспів:
Гей-ла-ла-ла-ла-лей...

Все, що було, те загуло, та скілько всього проплило,
Де скілько душ русалки ті колись залоскотали.
Та цар Охрім на дні морскім собі у жони взяв русалку...
Небо падає вниз, вниз!

Приспів

Настане день, засяє сонечко, в саду запахнуть квіти,
Русалки зчезнуть у пітьмі...