Слова Александра Лазарева
Музыка Валерия Дидюли

Ветер несёт над землёй Новый Год,
Ветер восточную песню поёт...
С белой метелью ночь хороводит,
Спать никому не даёт.
Встречает его дед Мороз
У белоснежных русских берёз -
И краснощёк, и краснонос,
Вечно под градусом, как эскимос.
А ветер всё дальше летит,
С юной Снегуркой в окна стучит.
Добрых людей в новом году
Снежной посеять крупой норовит.
Припев:
Сею, вею, посеваю,  
с Новым годом поздравляю.
Сею, вею, поздравляю с Новым годом вас!
Эх, раз, ещё раз я хочу поздравить вас.
Сею, вею, поздравляю с Новым годом вас.  

Ветер несёт над землёй Новый год,
Ветер заморскую песню поёт...
Всей Украине счастья желает,
Мира и новых высот.
Пусть сбудутся ваши мечты  в мире надежд и красоты.
Пусть возвращается к вам вновь и вновь  
Ветер, несущий  земную любовь.
Припев.
20.12.09 г.Долинская

Гений есть сосредоточение мысли в известном направлении.

Снова южная ночь, тайн и сказок полна,
И в туманной дали, и в туманной дали тускло светит луна.
Нам с тобой хорошо, нам с тобой не до сна.
С нами лунная ночь, долгожданная ночь − ночь любви, и весна.

ПРИПЕВ:
Словно ветер в степи,
Словно в речке вода,
День прошёл − и назад,
День прошёл − и назад не придёт никогда.
Не придёт никогда.

Не печалься, мой друг: день родится другой,
Груз житейских проблем, груз житейских проблем
Мы разделим с тобой.
Вместе встретим рассвет и закат золотой,
И в безумную ночь, любострастную ночь унесёмся с тобой.
ПРИПЕВ.
Впереди у нас ночь, нежной страсти полна,
Как колдунья, весна - и грешна, и пьяна,
К нам приходит она.
И рождается день, день прекрасный, как сон.
Так пускай никогда, никогда-никогда не кончается он!
ПРИПЕВ:
Словно ветер в степи,
Словно сказочный сон,
Пусть рождается день,
И пускай никогда не кончается он!
Долинская
16,02.2007

Гений есть сосредоточение мысли в известном направлении.

Якраз заходив падолист...
Тобі б ще з нами бути й жити,
А ти зів’яв, як жовтий лист,
І небесам подавсь служити.
Без тебе двір наш став пустий
І постаріла наша хата.
Без тебе став я сам не свій,
І посивіла з горя мати.
ПРИСПІВ:
Весна минає – тебе немає.
Без тебе тепле літо проліта.
Барвиста осінь сльозу втирає,
І знову зимно дихає весна.

Зазнав ти змалечку біди:
Зимою спав в холодній хаті,
Сьорбав болтушку з лободи,
А як підріс, то втратив матір.
Ти не шукав легких доріг,
Бо мав од Бога вмілі руки.
Ти ніс добро в руках своїх
І мужньо зніс нестерпні муки.
ПРИСПІВ.
В садку щебече соловей,
Та не співає наша мати.
Стоїть весна, не йде з очей,
І я стою – чекаю тата.
Зійди, як сонце, подивись,
Як тільки ми тебе чекаєм,
Привітно з неба посміхнись,–
Тобі ми пісню заспіваєм.
ПРИСПІВ.
Хоч ти ніколи не прийдеш,
Я все життя отак простою.
Я буду згадувать тебе
І тихо плакать за тобою.
Я буду образ твій нести
У серці з вірою святою.
Через роки, через віки
Ми ще зустрінемось з тобою.
ПРИСПІВ
28.11.2001. Кривий Ріг

(Болтушка – суп з лободи і борошна)

Гений есть сосредоточение мысли в известном направлении.

Вірші Антоніни Корінь, Олександра Лазарєва

Пісня в серденько так і проситься, наче квітка з роси ожива.
Не присплю її до схід-сонечка, і потому вона не засне.
Пісне-доленько, мати й мачухо, ти і грієш, і студиш мене.
ПРИСПІВ:
Бережіть пісні, ніжні проліски. Кожна квіточка - наче дитя.
Серед осені, серед осені не буває весні вороття.
Тільки пісня та серед осені знов у весну мене поверта:
Пісня батькова в серце проситься
         і, мов квіточка, в нім розквіта.

Батьку-батечку, чом так рано ти кинув плуг і не ходиш у ліс?
І навіщо ж ти під медалями
        стільки ран із війни нам приніс?
А чи зле тобі, а чи боляче, як би горе тебе не пекло -
Ти сідав і співав під хатиною. Так співав, що німіло село!
ПРИСПІВ.
Пісня батькова облетіла світ і упала на землю, як сніг,
Бо упав солдат і затих навік, тільки пісню покинув для всіх.
І тепер вона, наче квіточка, пробиває у світі свій шлях...
Серед осені, серед осені розквітає у всіх на устах.
ПРИСПІВ
Кіровоград–Долинська 3.12.2004

Гений есть сосредоточение мысли в известном направлении.

СОНЦЕ НАДІЇ
Присвячується Гриневич / Бульбі/ Надії

Заспівай мені пісню, сестричко!
Хай вона аж до сонця полине,
Хай проллється до мого сердечка,
Мов цілющий нектар з України.
Заспівай мені пісню про маму,
Про село, де ми разом зростали,
Про глибокі моря-океани,
Що навіки нас всіх роз’єднали.
ПРИСПІВ:
Сонце в Австралії світить, сонце Австралію гріє,
Але ніколи-ніколи душу мою не зігріє.
Сонце на захід тікає, наче окрилена мрія,
Сонце летить на Вкраїну - землю добра і надії.

Нагадай мені глиняну хату,
Де під тином цвітуть чорнобривці.
Молоді наші мама і тато
Хай погладять мене по голівці.
Застели мені стежку барвінком,
Проведи за село до криниці:
Припаду я до неї серденьком
І нап’юся живої водиці.
ПРИСПІВ.
Заспівай, я до тебе прилину.
Я зійду, наче сонце, над вами –
І всміхнеться моя Україна,
Й задзвенить голосними піснями.
Буду я разом з вами співати
І світити у ваше віконце.
Буде душу мою звеселяти
Пісня серця - прекрасна, як сонце!
ПРИСПІВ:
Сонце в Австралії світить, сонце Австралію гріє,
Сонце летить на Вкраїну - землю добра і Надії .
Сонце за обрій тікає, наче окрилена мрія,
Сонце в душі залишає пісню добра і Надії.
6.12.2001 Кривий Ріг

Гений есть сосредоточение мысли в известном направлении.

СПОРИШІ
слова Наталки Коцюк, Олександра Лазарєва

Спориші, спориші, кучеряві мої і вихрасті,
Я до вас пригорнусь, спраглу душу свою прихилю.
Поведіть мене в світ, де дзвенить, розливається щастя,
Де я можу сховатись від болю, журби і жалю.
ПРИСПІВ:
Спориші, спориші, заведіть мене в зоряні роси,
Хай над шляхом чумацьким співають всю ніч солов’ї.
Спориші, спориші, оросіть мої ніженьки босі,
І купальська зоря хай освятить надії мої.

Поведіть мене в світ, де є друзі, близькі і надійні,
Де є рідна душа, теплий погляд і радісний сміх,
Де купається літо в ласкавого сонця промінні
І блакиті небес, як пісень, вистачає на всіх.
ПРИСПІВ.
Спориші, спориші, приласкайте мене в ніжнім листі,
Тугу й смуток мої ви розвійте по вітру, мов дим.
А рубінові роси, прозорі й дзвінкі, як намисто,
Спраглу душу хай зцілять нектаром своїм молодим.
ПРИСПІВ.
22.11.2008 Кривий Ріг - Добровеличківка

Гений есть сосредоточение мысли в известном направлении.

ТАК, ВЫПЬЕМ ЖЕ ЗА КАТЮ
Посвящается Егоровой Кате

Как незаметно время пролетает.
Вновь юный август считает нам года.
Душистый луг под солнцем выгорает,
А ты все так же, Катя, молода.
ПРИПЕВ:
Екатерина, что тех две пятерки?
Такая мелочь, что ни дать, ни взять.
Надпита жизнь, как рюмка водки горькой,
Как не крути её, а надо допивать.
Так выпьем же за Катю, за Катю-Катерину!
За то, чтоб наша Катя еще сто лет жила!
Чтоб всех она любила и все ее любили!
Чтоб жизнь у Катерины счастливою была!

Сорву цветы, где косит росы ветер,
Где теплый пруд ей руки целовал,
И ручейком отправлю тот букетик,
И те слова, что месяц подсказал.
ПРИПЕВ.
Прильют дожди твой юбилей на даче.
Ты соберешь хороший урожай.
Дай Бог тебе – там откопать удачу.
Ты мне того же в жизни пожелай.
ПРИПЕВ.
7.06.2001 Долинская  

Гений есть сосредоточение мысли в известном направлении.

ТАНЕЧКА
Посвящается Панченко Татьяне

Льются музыки звуки волшебные.
Ты прекрасная! – что тут сказать?
И тебе, моя девочка нежная,
Я хотел свое сердце отдать.
Только грешная жизнь-копейка
Обманула в который раз,
И, как прежде, судьба-злодейка
Разбросала по свету нас.
ПРИПЕВ:
Танечка, Татьяна! Что за наказанье?
Ты моя отрада и мое страданье.
Танечка, Татьяна, ангел мой небесный!
Для тебя играю и пою я песни.

Ты письмо мне напишешь, милая,
И опять в глубине моих глаз –
Та, которую звал Любимая!
И люблю, может быть, и сейчас.
Отвечать я тебе не стану:
Все прошло, окосела грусть,
Я другой – и под звон стаканов
Потерял к этой жизни вкус.
ПРИПЕВ.
Листик тот пожелтеет скоро,
Смоет солнце чернильный след.
Я забуду твой белый город
И акации майский цвет.
Я забуду – а ты напомнишь,
И писать будешь вновь и вновь...
Только вряд ли в остывшем сердце
Заиграет опять любовь.
ПРИПЕВ.
1976 Кривой Рог

Гений есть сосредоточение мысли в известном направлении.

ТАЯ

Сегодня праздник. Сегодня водкопой:
Мы день Рождения у Таи отмечаем...
Поскольку случай нам представился такой,
Мы ей любви и счастья в жизни пожелаем.
ПРИПЕВ:
Ведь в марте месяце на свет явилась Тая,
Вся как огонь, горячая такая,
И от тепла, что излучает Тая,
Сегодня снег на улицах растаял.

Все – как обычно: стол и пир горой,
Слегка поддатая, гармонь моя играет.
В кругу подруг своих и в платьице простом.
Таиса день рожденья отмечает.
ПРИПЕВ.
Звенят бокалы, пенится вино.
Ей каждый год веселья прибавляет.
Седеют волосы у бабушки крутой,
И в ползуночках внук, с подарком, поджидает.
ПРИПЕВ.
Подруги сбросились на хлеб и молочко.
Немножко выпили, послушали куплеты,
Заели тортиком, запили коньячком
И разошлись, теплом ее согреты.
ПРИПЕВ.
4.03.2001 Кривой Рог

Гений есть сосредоточение мысли в известном направлении.

Чуки-чуки

Вірші Валентини Кондратенко, Олександра Лазарєва.

Як ти, чорте лисий, надоїв! - наче немовля, тебе колишу.
Попопив моєї крові, подоїв!..
   Я в цвіту, а ти на ладан дишеш.
Коло мене хлопців, як роїв, вилося, крутилося багато,
А мене якийсь лихий підбив за старого вийти, дурнувату.
ПРИСПІВ:
Гоп, чуки-чуки, гей!.. Тільки тьохне соловей –
Кину к чорту рогачі, – лежи, діду, на печі!
А я брава молодиця, мені вдома не сидиться:
Ти до ранку будеш спати, а я піду танцювати.
Гоп, чуки- чуки-чуки! - візьму парубка під руки.
Чуки-чуки-чуки, гей! - хай співає соловей.

Кажуть люди: горе - не біда: дід хоч і в літах, але ж багатий.
Є у нього в копанці вода,
    млин, ставок та ще й під цинком хата.
Правда, вже замуливсь той ставок,
    жаби квакчуть в нашому болоті.
Нині дід – засушений пеньок, я ще - молодиця ув охоті.
ПРИСПІВ:

Я бровою ще як поведу - дід лише кахикає із пічки.
Я - як повний місяць на виду: і статура, й маковії щічки.
Сестроньки! Мені вже все одно - перед вами не втаю нічо-го:
Краще уступити у багно, ніж попхатись заміж за старого.
ПРИСПІВ.
14.11. 2006 Долинська

Гений есть сосредоточение мысли в известном направлении.

ХРЕЩЕНА МАТИ
  Присвячується Ковтонюк Фросині

Вона мене, маленького, хрестила,
Як сина рідного, увесь свій вік любила,
Учила вірити, терпіти і прощати -
Завжди розсудлива, моя хрещена мати.
Невтомні руки до хреста зложила.
Лежить - не дихає, безкровна і безсила.
Тепер мене уже не буде зустрічати
І гріти серденьком моя хрещена мати.
ПРИСПІВ:
Хрещена мати, до тебе, ненько,
Летить на крилах моє серденько,
До тої хати, у той садочок,
До того дуба, де той горбочок.

Тепер вона мене не розпитає,
В якій пітьмі моя душа блукає.
Тепер вона мені не пригадає
Той світ бувальщини, якого я не знаю.
Безмежний світ - маленька домовина.
Лежить вона у білих квітах, мов дитина.
Згасає літо, теплий дощик накрапає -
Вона ще тут, мов спить... та вже її немає.
ПРИСПІВ.
В садку пожовкле листя облетить,
Повіє пусткою колись затишна хата,
А край дороги чорний камінь сповістить,
Що тут похована моя хрещена мати.
ПРИСПІВ.
28.08.2000 р.Кривий Ріг

Гений есть сосредоточение мысли в известном направлении.

Розхристана осінь до неба протягує віти,
І листя опале сльозами вмивається знов,
А їй би хоч промінь, хоч краплю якоїсь блакиті,
Щоб знов повернути загублену в мандрах любов.
ПРИСПІВ:
Любове моя, повернись, озовись,
В душі забрини золотою струною,
І цвітом кохання  мене окропи,
У в осінь мою повернися весною.

Нас всіх підпихає в безодню розбещений вітер,
Нас всіх не минають розбитих сердець відчуття.
І ми, як та осінь, чекаєм весняного цвіту,
Чекаєм кохання й краси від нового життя.
ПРИСПІВ.
Чекаєм, любове, тебе, як погожої миті.
Все в світі минає, згора, облітає краса,
Лиш спалахи сонця і цвіт весняної блакиті
Ніколи не згаснуть, бо вічна любов не згаса.
26.11.2004 Кривий Ріг - Долинська

Гений есть сосредоточение мысли в известном направлении.

ТЕАТР, ТЫ МОЙ БОГ
Посвящается ведущему певцу
Криворожского драмтеатра
Рыжову Юрию

Подымится занавес в небо, как ветер,
Повиснет интрига над зрительным залом -
И вечная музыка в радужном свете
Поманит меня в пёстрый мир карнавала.
ПРИПЕВ:
Поёт колокольчик, а жизнь, как телега,
Уносится вдаль по разбитой дороге.
Душа на распутье, поводья у Бога,
А сердцем прибит я к родному порогу.

На сцене - барон, за кулисами - нищий,
Я жизнь положил на алтарь Мельпомены:
Пою за гроши, забываю о пище,
Но верой и правдой служу этой сцене.
ПРИПЕВ.
Театр, ты мой Бог, ты само совершенство!
Пусть песня любви моей трепетно льется,
Пусть голос взлетит на вершину блаженства
И зрительный зал от восторга взорвётся.
ПРИПЕВ.
Опустится занавес нежный, как вечер,
Притихнет театр, разбегутся актёры,
И рыцарский плащ мне накинет на плечи
В рекламных огнях засыпающий город.
ПРИПЕВ.
5.06.2002 Кривой Рог

Гений есть сосредоточение мысли в известном направлении.

ТЕННИС  
Посвящается Кате Паршиной и Людмиле Левченко

Возьму я бабушку с собой на тренировку –
Пускай попрыгает с ракеткою в руках.
Не сразу явятся к ней ловкость и сноровка,
Зато в мгновение утихнет боль в ногах.
Начнем, бабуленька, с коротенькой разминки.
Сначала нужно пять кружочков пробежать...
Не кипятись зазря, держи ровнее спинку!
И не пытайся свой характер показать...
ПРИПЕВ:
Ах, этот теннис, милый чародей!
Он, как бальзам, мне душу согревает.
Спешу к нему с ракеткою своей –
Он мой кумир, его я обожаю.

ПРИПЕВ.
Нас ждет на корте настоящая работа.
Забудь на время свой уютный магазин!  
Ведь тренирует за зеленые банкноты
Здесь чистокровный зажигательный  грузин.
Ты – просто гений поведения на корте!
Какой размах, какая верная рука!
Пускай не всё нам удалось сегодня в спорте,
Зато нас завтра ждет успех наверняка!
ПРИПЕВ:
Ах, этот теннис, милый чародей!
Он, как бальзам, мне душу согревает.
Спешу к нему я с бабушкой моей,¬ –
Он наш кумир, его мы обожаем!
10.07.2001 Кривой Рог

Гений есть сосредоточение мысли в известном направлении.

У ВАНЬКИ В БАНЬКЕ  
Посвящается Бадьину Володе.

Мы тут на бане в полной мере зависаем.
Приедь, братишка, и гитару захвати!
У нас всё схвачено, тебя лишь не хватает:
Нам нужно кровь хорошей песней развести.
Я за гитару, на машину –  и на баню.
Там обжигает Душу градус заводной,
Танцуют курочки и петушится Ваня,
Там песни-пляски на пару и пир горой.
ПРИПЕВ:
Возьму я в руки восемь струн на длинной палке,
Возьму аккорды –  и взорвётся балаган.
И запоёт моя гитара-куртизанка,
И встрепенётся банщик пьяный вдрабадан.

Я проглочу в один присест бутылку водки,
И обниму гитару милую навек.
Гуляйте, курочки, роскошные молодки,–
Я вам устрою настоящий фейерверк.
Я, для прикола, протащу вас хоть немножко
На Пионер, в родной Кривбасс, в цыганский двор,
Где Сурмаи* танцуют джигу под гармошку,
Где не угас с дубовых ящиков костёр.
ПРИПЕВ.
12.03.2004

*Сурмаи - фамилия цыган.

Гений есть сосредоточение мысли в известном направлении.

ТАМ, ЗА ГОРОЮ
L.
Там за горою, там біля броду
Брала дівчина чистую воду,
Несла під гору повне відерце -
Та й загубила там своє серце.
ПРИСПІВ:
Там за горою, там за крутою
Тихо пливе воно вниз за водою,
Грає на хвилях серце дівоче,
Нікого в світі кохати не хоче.
Ех, яке серце! Серце дівоче.
Нікого в світі кохати не хоче.

Зелений берег, срібляста річка,
Високе небо, стрункі смерічки...
Де ти, дівчино, так забарилась?
Чом твоє серденько в річку скотилось?
ПРИСПІВ.
Чом ти, дівчино, сумна, як нічка?
Чом не всміхнешся, моя смерічко?
Сяду я в човен, візьму весельце -
Та й попливу, щоб знайти твоє серце.
ПРИСПІВ.
7.08.2003. Кривий Ріг

Гений есть сосредоточение мысли в известном направлении.

МАРІЧКА
Була в мене чічка – чарівна Марічка.
Мала чорні очі, мов купальські ночі.
Мала чорні брови, як шнурки шовкові.
Пахла, як ромашка, легковажна пташка.
ПРИСПІВ:
Я її одну любив, на руках її носив,
Цілував і обіймав, ще й до серця пригортав.
Та й вона мене любила трошки більше, ніж Гаврила,
І вона мене кохала, аж поки моєю стала.
Ой ти, Марічко, зоряна нічка!
Марно фарбуєш ти біле личко,
Марно малюєш ти чорні брови,
Бо вже не буде між нас любові.

Була в мене жінка, добра, як горілка.
Мала оченята, як в п’яного тата.
І пила й курила, мужиків любила,
А мені у пелені діточок носила.
ПРИСПІВ:
Я її одну любив, ноги мив і юшку пив,
Цілував і обіймав, і до серця пригортав.
І вона мене кохала, ще й під ніс дві дулі склала,
Наварила витребеньків та й пішла до свої неньки.
Ой ти, Марічко, зоряна нічка!
Марно фарбуєш ти біле личко,
Марно малюєш ти чорні брови,
Бо вже не буде між нас любові.

Є у мене хата, лишеньком напхата.
Я вживуся й з лихом - аби було тихо.
А як буде тихо – розтягну гармошку,
Та про теє лихо поспіваю трошки.
ПРИСПІВ:
Пригадаю, як я жив, як Марічку я любив,
Цілував і обіймав, ще й до серця пригортав.
Як вона мене кохала, як під ніс дві дулі склала,
Бо вона ж мене любила, як хомут – ряба кобила.
Ой ти, Марічко, зоряна нічка,
Марно фарбуєш ти біле личко,
Марно малюєш ти чорні брови,
Бо вже не буде між нас любові.
11.11.2002 Долинська

Гений есть сосредоточение мысли в известном направлении.

БУЙНИЙ ВІТЕР
Присвячується Віннік Миколі

Уже листочки обсипає добре літо,
Уже нахмарились погідні небеса,
А я не знаю, що робить, куди подітись,
Для кого жить, коли лишився в хаті сам.
ПРИСПІВ:
Буйний вітре-козаче!
Ти кмітливий на вдачу.
Не гуляй в чистім полі,
А знайди мою Долю,
Бо в холодній хатині,
Без сім’ї, на чужині,
Без турбот і надії
Я один... посивію.

Прожив піввіку на землі, пожив доволі.
Плекав надії, все тягнувся, будував.
Нічим ніколи не гнівив зрадливу Долю,
А навпаки – її кохав і шанував.
ПРИСПІВ:
Творив добро, годив цілому світу.
Робив, як раб, ночей не досипав...
Та де ж тепер мої хороші діти?
Де те добро і та, яку кохав?
ПРИСПІВ.
Вона забулися про мене - я то знаю:
Чим перед нею я так тяжко завинив?
Чому не йде, чому не дорікає,
Що я в цім світі лиш для себе тільки жив?
ПРИСПІВ.
Вона прийде... а врешті – будь, що буде.
Я терпеливий, знаю лиш одно:
Що б там про мене не вигадували люди,
Поки є час - спішу творить добро!
ПРИСПІВ.
7.08.2001 Долинська

Гений есть сосредоточение мысли в известном направлении.

РЕКВІЄМ ЛЮБОВІ

Вірші Антоніни Корінь і Олександра Лазарєва

  Присвячується Ільюшенко Марині

Ти сама сміялась і мене смішила,
І на двох ромашках вголос ворожила.
Полетіли в безвість ніжні пелюсточки -
Календар останні обрива листочки.
ПРИСПІВ:
За вікном регоче віхола над нами.
Стежку в нашу весну заміта снігами.
Замітає стежку, заміта дорогу
До твого сердечка, до твого порогу.

Не впаду вже більше я тобі на груди.
Погляд твій прощальний відчаєм пече.
Там, де ми кохались, сновигає грудень
З першими снігами і рясним дощем.
ПРИСПІВ.
Відірву від серця промінець кохання, –
Хай летить до тебе, доки він не вмер.
Це мого кохання – це тепло останнє...
Як же йому, люба, холодно тепер!
ПРИСПІВ.
19.11.2004. Кривий Ріг

Гений есть сосредоточение мысли в известном направлении.

НОВЫЙ ГОД У ЛЕБЕДКО ОЛИ

Упала мама на мороз,
Ребром поставила вопрос:
Коль есть селёдка и компот –
Так чё ж не встретить Новый год?
ПРИПЕВ:
Доця, поставь маме музычку!
Мама сегодня гуляет
И вместе с Веркой Сердючкою
Всех танцевать приглашает.
Верочка тоже с мороза –
Выпала из паровоза,
Принца с конём не дождалась,
К нам на гулянку примчалась.

Гудит, как бубен, чешский дом.
Танцуют все, и всё путём.
Веруньчик жару поддаёт
Под этот самый Новый год.
ПРИПЕВ.
Кружит у ёлки хоровод,
Уже не ясно – кто что пьёт.
Всем хорошо, и всех в полёт
Зовёт весёлый Новый год.

17.04.2004 Кривой Рог

Гений есть сосредоточение мысли в известном направлении.

Цветет апрель уже. К цветку стремится пчёлка, –
Пьянит её нектар и желтая пыльца.
Влюбилась русая смазливая девчонка
В голубоглазого мальчишку-сорванца.
ПРИПЕВ:
Она его любила, любила безответно
И чувство это светлое сквозь годы пронесла,
И только через много лет сама ему открылась,
И, словно камень тягостный, с души своей сняла.

Он слушал исповедь хлебнувшей горе женщины,
Хоть в этой жизни сам не меньше пострадал,
И, как сестре своей, открыто и доверчиво
Ей в двух словах свою судьбу пересказал.
ПРИПЕВ.

О, радость теплых встреч и горечь расставаний!..
Прощаются глаза – им ясно все без слов.
Расходятся пути до скорого свидания...
Я верю: расцветет еще увядшая любовь!
ПРИПЕВ.      
21.05.2001 Кривой Рог

Гений есть сосредоточение мысли в известном направлении.

УВЯДШИЙ ЛИСТИК

Покой в природе, и в душе покой...
А жизнь моя, как свечка, тихо тает.
Печальный образ Родины моей
Я никогда и ни на что не променяю.

Напротив дома, в парке, куст горит.
Как он горит – костер калины красной!
Увядший листик небу говорит
О том, что жизнь он прожил не напрасно.

Он эти кисти красные кормил,
По капельке поил весной и летом.
Он ради них на этом свете жил,
А осенью простился с белым светом.

А красны ягоды забьются, кто куда:
Им ведь расти, они листок забудут.
Листок сгниет, но даже и тогда,
В сырой земле, питать их корни будет.

Вот так и я уйду на склоне дней,
Когда себя до капельки растрачу,
Чтоб в песнях жить. И над моим крестом
За мной лишь небо Родины заплачет.
14.12.2000 Долинская

Гений есть сосредоточение мысли в известном направлении.

ЧЁРНАЯ КОШКА

Кожаный плащик и чёрная шляпа...
С виду − Жеглов, а в натуре – Шарапов,
С кейсом в руке, не спеша, как обычно,
Чешет на службу мой друг закадычный.
Где-то младые девы смеются,
А на душе его кошки скребутся,
Пушка протёрла дырку в кармане,
Губы раскатаны – пусто в капкане.
ПРИПЕВ
Ну, как живёшь?
Как ты живёшь, мой старый друг?
И почему в твоих глазах огонь потух?
Не унывай, смотри на вещи веселей,
Не паникуй, кури поменьше, меньше пей.
А если хочешь − возьми мою Клавиатуру,
Нажми на клавиши − и будешь счастлив с ней.
Ах, эта Клава, Клавиатура!
Такая нежная и тонкая натура.
Она и умница, и раскрасавица,
А не какая-нибудь Кошка с голой задницей.
Ах, эта Клава, Клавиатура!
Такая нежная и тонкая натура.
Она и умница, и раскрасавица,
А ни какая-нибудь Манька с голой задницей.

Льётся лимонный свет из окошка.
Где же ты бродишь, чёрная Кошка?
Сладкие мысли тонут в стакане,
Но, как и прежде, – пусто в капкане.
Время любви, и погодка отличная,
Чешет со службы мой друг закадычный.
Строгий на вид и уставший немножко −
Вечный охотник за Чёрною Кошкой.
ПРИПЕВ.
19.10.2002. Кривой Рог      

Гений есть сосредоточение мысли в известном направлении.

УЛЫБКА БАРДА
Посвящается Анастасии Мэгрэ

Я слышу песню - сквозь века, как Луч сквозь тьму, она несётся.
Звенят мечи, и льётся кровь, и эта песня в Душу льётся.
Ту песню женщина поёт, к груди ребёнка прижимая,
А рядом смертный бой идет, и враг коварный побеждает.
ПРИПЕВ:
Негоже ей плакать... негоже, чтоб дочка заметила страх.
Нельзя, чтоб малышка увидела печаль в её добрых глазах.
Пусть вырастет девочка - станет певуньей -
Лучом, исцеляющим тьму,
Спасённые ею и слово, и образ народу несёт своему.

Душа с Душою говорит под стон мечей и окрик смерти,
Огонь любви ещё горит, и страха нет, хоть гибнут кельты.
Мать кормит грудью и поёт, дочурку Бардой называет,
А в двух шагах отважный Бард атаку римлян отражает.
ПРИПЕВ.
Но пали кельты... только Бард один, как барс, врагов громил.
Спешила женщина к реке и доченьку свою кормила.
Бард бросил ей свой острый меч и, обескровленный, застыл.
Спокойно умер, а жена малышку в лодку положила.
ПРИПЕВ.
Мать отбивалась до конца, врагов к реке не подпуская,
Рубилась так, что на губах дымилась кровь её святая.
И, опускаясь на колени, собрав в кулак остаток силы,
Всё ж улыбнулась: ведь река малышку в вечность уносила.
ПРИПЕВ.
7.01.2003 Кривой Рог.

Гений есть сосредоточение мысли в известном направлении.

ЩАСТЯ МОЄ

Ген за селом сонце встає,
День молодесенький дибки стає,
Берегом котиться білий туман
І розлягається в лузі, мов пан.
ПРИСПІВ:
Думки летять, як білі лебеді, зоряні лебеді,
У ті місця, куди ходили ми синіми веснами.
Летять думки у жовтих променях – зоряні лебеді,
І вабить серце берег сонячний срібними росами.

Де ти тепер, щастя моє?
Я вже й не знаю, яке ти там є...
Десь спалахнуло на мить, крадькома...
Мрії лишились, а щастя нема.
ПРИСПІВ.
День пролетів білим конем.
Сонце палає червоним вогнем.
Скоро над світом місяць зійде,
Зіркою з неба щастя впаде.
ПРИСПІВ.
Долинська 23.06.2002 р.

Гений есть сосредоточение мысли в известном направлении.