Шошанни Николай Текст песни: ОСІНЬ (укр. яз.) Николай Шошанни
Розтріпані коси сумних оксамитових крон, Віддалено видно похмурість осіннього неба, Не треба, чудна жовта осінь, не треба Так стрімко летіти, немов навіжене метро.
Недбало скидає листки відривний календар, В активі — пошарпані нерви, розладнані струни, Відлуння осінній неспокій, відлуння Старих і нових запитань — мов цілюща вода.
О, щастя величне — у згоді з собою іти І те не згубити, що зроду душі притаманне, Туманні шаради, мов Лондон туманний, Розвішала осінь в серпанку хистких павутин.
Складаються клаптики ковдри в мозаїку літ, В осінньому світлі стає все видніше чимдалі, І далі малюк мужньо крутить педалі Та колами їздить з незмінним синцем на чолі...
Я знаю, що віхола слід мій колись замете, Я знаю — холодна зима все вбере в свою пащу, Найкраще не руш моє, осінь, найкраще, Осіннє, останнє, таємне, щемке і святе... 2000
Диск ВСЕСВІТ УСМІХНЕНИХ ПСІВ (МЕД, Винница, 2002)
Гений есть сосредоточение мысли в известном направлении.
Шошанни Николай Текст песни: СЛОВО (укр. яз.) Николай Шошанни
Неквапливе дум гортання, некваплива тінь на стінах... А може, ця мить — остання... І смуток закрався знову... Ви, думи мої осінні, скажіть, не мовчіть настійно, У чому моє спасіння?.. Шукаю спасіння в слові...
Звертаюся знову й знову до тебе, а ти — в тумані О, Слово, свята осново небесного і земного, Куди ти, чому й навіщо мене за собою маниш, Думки маячні (чи віщі) кидаєш мені під ноги?..
А я, щоб шукати спокій, роботи роблю ремонтні, Забув про азартний покер, розлогу згубив дорогу. О, Слово таке величне, а може, і ти — самотнє? Та мову про це не личить вести Першослову-Богу...
Слова — то є грізний рокіт в оманливій круговерті. Що наше життя коротке? — всього лиш танок зі смертю. А може, і я у сонмі всіх слів тихим словом стану, Як злине життя (чи сон мій), де вперше усе й востаннє...
Що можу сказати ще я тобі, молодий рибаче? Я так постарів душею, та тільки кому це треба. Нікого тепер не кличу, тому що я Слово БАЧИВ, І зрідка лише курличу, яким же страшним є небо... 2002
Диск ВСЕСВІТ УСМІХНЕНИХ ПСІВ (МЕД, Винница, 2002)
Гений есть сосредоточение мысли в известном направлении.
Шошанни Николай Текст песни: ДИТЯЧИЙ МАЛЮНОК (укр. яз.) Николай Шошанни
Цілий світ ліг на аркуш малого митця — Він сидить та старанно виводить перуки... Цілий світ, вся нехитра картина оця, Де дорослі нарівні з дітьми міцно взялись за руки.
Чистий дім, весь уквітчаний чимось рясним, А за ним невеличкий струмочок дзюркоче З далини. Тут і зайці, рожеві, мов сни, І усміхнене сонце вгорі мружить лагідні очі.
Білий дим запинає небесну блакить, Білий кіт споглядає привабливу мишку, Білий птах одиноко у справах летить І не бачить художник малий, що дивлюся я нишком.
Одягну тихо демісезонне пальто І піду, а на думці невимовні трелі... Білий птах, залишайся... з білим котом На потертому аркуші... На простій акварелі... 2000
Диск ВСЕСВІТ УСМІХНЕНИХ ПСІВ (МЕД, Винница, 2002)
Гений есть сосредоточение мысли в известном направлении.
Шошанни Николай Текст песни: НАТХНЕННЯ І КОХАННЯ (укр. яз.) Николай Шошанни
В закуточку душі блаженні Там сплелися, немов востаннє, Воєдино щемке Натхнення І величне моє Кохання. І вони усі дні та ночі Так багато для мене значать, Вони дивляться в чисті очі І сміються вони і плачуть.
Все тому, що обоє разом То у квітах вони, то сніжні, Зігрівають вони і ранять, Полохливі вони і ніжні. Їхній шепіт в кафешантані, Рондо тиші, думки шалені, Мій цінитель — моє Кохання, Мій мучитель — моє Натхнення.
Диригенти сумні антИки, Їхній подих не стане прахом І веде мене поклик тихий Невідомим людині шляхом. Лиш на цьому шляху, спіткнувшись, Відчуваю провину в щемі — Лиш на ньому за всім минущим Наступає святе прощення.
А блаженний нетлінну хмару Простоти зрозуміти може, Бо Натхнення з Коханням впарі — То невичерпні сльози Божі... Не потрібні їм інші вчення, Їм найкращі мої вітання: Живи вічно, моє Натхнення, Живи вічно, моє Кохання... 2000
Диск ВСЕСВІТ УСМІХНЕНИХ ПСІВ (МЕД, Винница, 2002)
Гений есть сосредоточение мысли в известном направлении.
Шошанни Николай Текст песни: МЕТЕЛИК (укр. яз.) Николай Шошанни
Через обставини, вітри, шторми, Буває, сходимо, також і ми Зі стежки, пройденої змалечку. Метелик залишає лялечку... Розпочинається політ новий З нової невідкритої глави, Політ над гранями нових висот, Понад фігурами мадам Тюссо.
Як перелистує він тем томи В довірливих розмовах з квітами, Між ними пурхає, у сни спішить — І світ стає для нас барвистішим. Він в захваті руками мацає Високі духу еманації, Які здаються простуватими, Та далі будем простувати ми...
Надалі вже серед вітрів йому Літати в просторі безкрайньому І зупинятися над вічними Питаннями філософічними... В неквапну мить якусь тепло спаде, Найтихшим подихом пролине день І місяць з пензликом сповзе в ріку На радість легкому метелику... 2000
Диск ВСЕСВІТ УСМІХНЕНИХ ПСІВ (МЕД, Винница, 2002)
Гений есть сосредоточение мысли в известном направлении.
Шошанни Николай Текст песни: ВСЕСВІТ УСМІХНЕНИХ ПСІВ (укр. яз.) Николай Шошанни
В невеликому з собою ладу Кожен ранок до криниці іду, Хилитаю помаленьку бедром Й емальованим стареньким відром. Я неквапливо води наберу, Щирі сльози там тихцем обітру, Хоч ридаю сам на всі небеса, Бо дружинонька моя любить пса.
І бреду назад уже навмання, Хоч би пес це був, а то ж — цуценя, Біль ковтаю, що з глибин вирина, Ще й до всього це не пес, а вона... Чом, дружино, ти не любиш мене? Хай тебе твоя мана омине. Придивися, де ж твоя голова, Як із мене витікають слова...
Хочеш ти, щоб я на інших моливсь Під акорди і надриви пружин, Чом не стати і тобі, як колись, Найніжнішою із ніжних дружин? Чом ти РЕмбо прагнеш, а не РембО, Чом не відаєш, що слово — це Бог, Чом знаходиш ти одна (і не раз) Найобразливіші всі із образ?..
Чоловік же твій, що вже полиняв І посивів і ледь-ледь полисів, Він — невиправне мале цуценя Десь зі Всесвіту Усміхнених Псів. Він шукає щось незнане в словах, І ночами він не спить, мов сова, Він іде кудись, самотній, мов перст, А, можливо, мов усміхнений пес...
Запитаєш, що за всесвіт такий, Знати всесвіти не маю бажань, Це всього лиш пустомелі рядки, Всі слова є маячня і deja. Так, погоджуся зі смутком в очах, Бо від пошуків його весь зачах, Та цей всесвіт є, цей всесвіт з роси, І у ньому — усміхаються пси.
Одночасно він твердий і м’який, Він маленький, мов краплинка води, Він — пушинка, але саме такий, Може, він на цілий всесвіт один. В цього всесвіту туманний портрет, Він і сам не знає, що він несе, Та якщо він ненароком помре, З ним померти може все і усе.
Отоді-то ти спізнаєш резон, Зрозумієш, що хтось був Робінзон, По натурі — ні бізон, ні безе, Його усмішка тебе загризе... Не руйнуй його незримі світи, Не наклич на них бездумно біди, Бо не відає ні він, ані ти, Скільки ще йому носити води.
Краще ти його завжди бережи, Як давно тобі це кажуть усі, — Він не просто на дивані лежить, Він — у Всесвіті Усміхнених Псів... Твій, дружино, водонос, далебі, Нерви скручує в пружини тугі, Хай рядки ці будуть гімном тобі — Ти знайдеш між них прихований гімн... 2001
Диск ВСЕСВІТ УСМІХНЕНИХ ПСІВ (МЕД, Винница, 2002)
Гений есть сосредоточение мысли в известном направлении.
Шошанни Николай Текст песни: ЙО-ЙО (укр. яз.) Николай Шошанни
Всівся, тупо дивлюсь, мов здохлий йорж, Йота ще із надій — мале йо-йо, Не спиняйся, крутись в слабкій руці, Утопитись не дай в сумній ріці...
Заглядаю зі страхом в небесний словник-пленер, А йо-йо в цей час натягує нитку-нерв, Хтось казав мені, що і Аполлінер Грався (Як його там?.. Гійом...) теж йо-йом...
Як захоплює в вихорі цих двох кілець тандем... Плавний стоп... Анданте... Нитка гуде, гуде... Коли димом усе піде, пропаде, Буду як сумувати я без йо-я...
Знаю, хтось вже без жартів промовить колись: Пора..., І йо-йо не приведе мене до добра, Ну, а поки що ще грішу і прошу: Будь слухняним, моє йо-йо, мій буйок...
Крутить так — не до фраз і манер, Волосинка моя — нитка-нерв, Ти тримайся, йо-йо, в слабкій руці, Утопитись не дай в сумній ріці... 2001
Диск ВСЕСВІТ УСМІХНЕНИХ ПСІВ (МЕД, Винница, 2002)
Гений есть сосредоточение мысли в известном направлении.
Шошанни Николай Текст песни: Я ЧАСТО ДУМАЮ ПРО ШЛЯХ... (укр. яз.) Николай Шошанни
Я часто думаю про шлях, що є за кроком крок, Та поринаю у гармонію кривих доріг, Мов метроному звук, вистукує у скронях кров, І все сплітається в один клубок внизу й вгорі. По траєкторії параболи в моїм вікні Проходять роздуми, і в кожному — канва своя, Де я занурююсь в небачене — тоді мені Здається інколи, що думаю не зовсім я.
Десь, зупиняючись над думкою, що крок є — слід На перемерзлому асфальті і на тлі причин, Шлях поступово переходить у п’янкий політ Понад пологими дахами. Й невідомо чим, Якою силою керований, лечу вперед І легко пурхає кораблик мій — стрімкий Арго, З величним трепетом злітаю ввись поверх дерев, Куди приваблює настійливо мене вогонь.
І, вкотре вже вогнем обпалений, іду згори В піке пізнань для неприкаяних учнівських душ, Мені здається в невагомості, що суть є ритм, І невідомо, що відбудеться — удар чи туш. Ритм шаленіє і за мить тонку, мов щем струни, На віражі краплину суті дістаю — З такою силою я тягнуся до істини, Що поступово сам частиною її стаю... 2000
Диск ВСЕСВІТ УСМІХНЕНИХ ПСІВ (МЕД, Винница, 2002)
Гений есть сосредоточение мысли в известном направлении.
Шошанни Николай Текст песни: ЗАКРУЧУЄ В СПІРАЛІ... (укр. яз.) Николай Шошанни
Закручує в спіралі й вкриває мокрим вкотре мене рядном, Затягує все глибше, і слабшає мій голос — коли вже дно?.. Чи я живий, чи мертвий, чи метушня потрібна комусь моя, Німіють запитання в самотності до Бога... Де мій маяк?.. Де я?.. Хто я?..
Колись під вітер шквальний в безмежність хвиль могутніх несло вали, Мене із юнг в матроси у ніч одного шторму перевели, Там екіпаж прозорий махав руками й кликав в свої ряди, І палубу, і землю кидало під ногами на всі лади Туди-сюди... Туди-сюди...
Складають криптограми у спалахах неврозів планет парад, Згорів під час пожежі наївної гордині останній грам, Десь на шляху побіжно надійний запобіжник жбурнув в сміття, — І залишився трунок та кулька-подарунок, в ній — дим-життя Від забуття до забуття...
З глибин уже не вперше я чую голос неба або мари, Нашіптує цей голос: Віддай себе у жертву... Помри... Помри..., Та кульку за мотузку розгублено тримаю в легкій руці Смішний дресирувальник акваріумних рибок і горобців... 2001
Диск ВСЕСВІТ УСМІХНЕНИХ ПСІВ (МЕД, Винница, 2002)
Гений есть сосредоточение мысли в известном направлении.
Шошанни Николай Текст песни: ОДА ДИВАНУ (укр. яз.) Николай Шошанни
Хто любить в захваті стріляти по мішенях, Кому подобається класти щось в кишеню, Хто тихо любить бути президентом, Хто — витворяти пензликом дива, Хто попоїсти любить, та ще й так гарненько, Хто дуже любить Україну-неньку, Хто (із жінок) — худеньких, хто — повненьких, А я люблю найбільше свій диван.
Яка незнана благодать, яка нірвана — Ну просто так собі лежати на дивані, Старенький він, або, точніш, бувалий, Бо хто на ньому тільки не сидів. А як скриплять — ніжніше всіх небесних музик — Його пружини, як він легко грузне В тумані мрій, як я — в обіймах музи Під плин думок з невимовних ладів.
Щоб мій диван завжди в тумані плив чи росах, Я прапор виберу під колір свого носа, — Носовичок візьму такий біленький, Сльозу змахну зі стоптаних штиблет І, щоби стало враз мені на серці мило, Заллю його флакончиком чорнила, Хай майорить, та так, що і не снилось, Мій вірний прапор, колір фіолет.
Та разом з прапором в душі моїй іржаво З глибин здіймається образа за державу, А в мене є всього одна пір’їна, Яку мені подарували голуби. І я беру на допомогу цій пір’їні Німу із мов і мову солов’їну, Щоб класти міг птах Віри у Країну На гроші, хамів, й орди голубих Надії яйця...
2002
Гений есть сосредоточение мысли в известном направлении.
Шошанни Николай Текст песни: КАК СТРАШНО БЕЗ ЛИЦА... Николай Шошанни
Как страшно без лица Идти открытого, с улыбкой неумехи В пружинах слов какой-то бред нести, зажав гортань басам И ношу тяжелей свинца — Пушинку-душу, забинтованную смехом, Взывающую всё о призрачном покое к небесам.
Когда-то я, глаза Поднявши в небо из мороза и тумана, Увидел там нездешний взгляд похлеще сварочной дуги И дёрнуло ж меня сказать Себе тогда о том, что женщины мне мало, Что мне нужна... Она, нежнейшая богиня из богинь.
И пусть я был никто Пред ней... Зачем?.. Не знаю, вряд ли для победы Мне захотелось подарить Ей, вдруг увидев мир в себе, Невиданный букет цветов Из странных слов, из некой правды-полубреда, Где слышен в смехе плач, а в плаче — смех и музыка небес.
Не знал я об одной, Нет, двух деталях: чтоб слова не каменели, Их нужно стричь и поливать хотя б своей души теплом, И той, что боги все давно Иль разучились плакать, или не умели, И суждено лишь мне ручьями слёзы лить от этих слов.
Что ж, для души покой Найду я вряд ли в незавидной этой роли, И тихий крик летит куда-то вдаль поверх голов: Дай боли мне, Господь, такой, Чтобы заплакали слова от этой боли В безумии моём при поиске Её!.. И чистых слов... 2003
Гений есть сосредоточение мысли в известном направлении.
Шошанни Николай Текст песни: Я ПРИЙШОВ, МОЯ РАДОСТЕ... (укр. яз.) Николай Шошанни
Я прийшов, моя радосте, світло мерщій засвіти, Подарунок для тебе приніс, зазирни до сумки, Що тебе засмутило, чом знову зажурена ти? Розкажи, моя радосте, мила моя ласунко.
На землі ми багатством з тобою не обзавелись, Ми хіба що — із криги вода, та, що точить камінь. О, яке нас очікує щастя велике колись, Потерпи, моя крихітко, я ж бо терплю роками.
І, мов яблука синього, так ми діждемось його, З цього приводу ти одягнеш свій наряд квітчастий І на мить невелику воно спалахне, як вогонь, Знай, живемо ми, зайчику мій, ради цього щастя.
О, якою ж це буде насправді величною мить, Та, що вирішить все за одним карколомним махом, І під серцем від щастя до болі усе защемить, І з тобою ми далі полинем Чумацьким Шляхом... 2002
Гений есть сосредоточение мысли в известном направлении.
Шошанни Николай Текст песни: НЕИЗВЕСТНОМУ ПОЭТУ Николай Шошанни
Мои слова предназначаются тому, Кто чуть безумен и безумно одинок: Пусть ты никто пока, но это потому Что неуверен твой язык (считай — клинок)... Пусть у тебя уж трижды штопаны носки, А из еды — лишь корка хлеба да вода И ни одной к тебе протянутой руки, Ты потерпи, не в том беда.
Беда, когда тебе предложат тыщи рук, А вместо хлеба — распрекрасный каравай... Ты одиночества с безумием, мой друг, Не продавай, не предавай. Тропинкой дальней обходи толпу-чуму... Ещё скажу (а мне сказали небеса) Что ты — богач, но только в чём и почему — Узнаешь сам, увидишь сам...
Но коль когда-то ты решишь, что твой редут Из серебра дороже, чем твоя дуда, Знай — одиночество с безумием уйдут Без лишних слов... И навсегда... Они уйдут туда, где нежно в темноте Поют безумным песни ветры и дожди, Где будит эхом тихий крик: Не уходи!.. Не уходи!.. Не ухо... ди... те... 2003
Гений есть сосредоточение мысли в известном направлении.
Шошанни Николай Текст песни: СМУТОК (укр. яз.) Николай Шошанни
Вранішній спів трави. Землю туман сповив. Між камінців, де мох, чистий дзюрчить струмок. Я зачерпну води. Смутку, скажи, куди Ти мене ще ведеш? Де ж бо мій спокій, де?
В інші якійсь світи наміри є втекти, Але світів нема, втеча немислима... Марно кудись йдучи, я повертаюсь, чи Йду собі навпростець... Щось я роблю не те...
Піниться десь ріка в зблисках кривих дзеркал, Але вона мене вже не хвилює, не Збурює в жилах кров і не несе обнов, Свідченням є відтак — щось я роблю не так.
Смутку горить свіча, я підганяю час, Серце щемить, щемить... Не зупиняйся, мить. Смутку нап’юсь сповна — де вона, де вона, Відповідь непроста — що я роблю не так?
2002
Гений есть сосредоточение мысли в известном направлении.
Шошанни Николай Текст песни: ДЖМІЛЬ (укр. яз.) Николай Шошанни
Допивши чашу суму й самотності по вінця Пливуть безцільні думи в байдужому умі, В душі дивакуватій — порожня тиха вата, Й шукає щось на стелі відсутній погляд мій.
Позаду, невже усе позаду, чому вже не тривожить Ніяка душу із уяв?.. Й здається, мене в цій тихій ваті ще зможе здивувати Хіба що смерть моя...
Та раптом у кімнату, зірвавши сум і спокій, Влітає джміль мохнатий, порушник тихих нот. Йому, я знаю, треба вернутись знову в небо Й слабким крилом розбити він пробує вікно.
І в тиші мою порожню душу наповнює поволі Мелодія крила джмеля... І кволі пелюсточки надії тим звукам так радіють, І ожива земля.
Колись і я вагався, злітаючи у небо, І також намагався пробитися крізь скло, Й знайти маленькі дверці кудись в самотнім серці... Лети ж, малий диваче, гуди, надій стило... 2004
Гений есть сосредоточение мысли в известном направлении.
Шошанни Николай Текст песни: ВЕСНЯНІ БОГИ (укр. яз.) Николай Шошанни
Навесні, призабувши про свій вже підтоптаний вік, З переповненим серцем, яке навесні лиш буває, По дорозі солідний на вигляд іде чоловік І не голосом оперним він, а душею співає:
Боги весняні, о, що зі мною, Чому я п’яним стаю весною, О, тримайте напір від моїх почуттів, береги, Що ж ви з серцем моїм наробили, весняні боги?..
Озираються всі перехожі і віри не ймуть, Чи можливо це в темпі такого практичного віку? І на мить у людей виникає бажання чомусь І самим підспівати цьому диваку-чоловіку:
Боги весняні, о, що зі мною, Чому я п’яним стаю весною, О, тримайте напір від моїх почуттів, береги, Що ж ви з серцем моїм наробили, весняні боги?..
А якщо хтось на мить зазирне за незримий бар’єр, Він побачить за ним, як у легкім туманнім жупані Там небесну гондолу небесний веде гондольєр І на всі небеса зі всіх сил від душі горлопанить:
Боги весняні, о, що зі мною, Чому я п’яним стаю весною, О, тримайте напір від моїх почуттів, береги, Що ж ви з серцем моїм наробили, весняні боги?.. 2004
Гений есть сосредоточение мысли в известном направлении.
Шошанни Николай Текст песни: БАЙКА ПРО КОЗЛА (укр. яз.) Николай Шошанни БАЙКА ПРО КОЗЛА
(передвиборча програма)
Куди ж на цей раз завезе?.. Нікуди, навіть в ус не дую, Стою собі, простий Козел, і тло позаду чередую. Наївні й щирі простаки, на мене дивитеся, ниці, Що ж ви побачите-таки в простих і звужених зіницях?..
Такий, як всі, та не простак, борідка — просто верх симпатій, Люблю найбільше просто так траву зелену пощипати. Програма виборча моя правдива для усіх табунних, Бо хто ж вам правду, як не я, іще пробекає з трибуни:
Скажу вам так: усе це гра, яка іде на правди грані, Якби ж я вірив хоч на грам у те, про що пишу в програмі, А так — читай її, чи ні, хто їздив — далі ще поїде, А хто їв сало у лайні — і далі буде салоїдом.
Як образ тещі на мітлі в зятів, не стліє (і законно!!!) Всіляка тля на вашім тлі... Допоки? До гордині скону! Я ж, поки між добром і злом ламатись будуть піки й роги, Стоятиму, Козел козлом, на фоні соняхів розлогих!..
Мета моя проста, мов лом, погляньте й ви на неї зблизька: Щоб я не просто був Козлом, — народом обраним Козлиськом. Ось правда вам, щоб всі дурні за мене голос віддавали, Кому ж іще, як не мені, годиться бути віддувайлом. ..................................................................
Навчились іншим ми давно словами забивати баки, Та люди вірять все одно. Яка ж мораль цієї байки? Мораль цієї байки — зло... Від партій, швидкості, реклами... Тоді поет кричить козлом... щоб діти не зросли козлами... 1999
Гений есть сосредоточение мысли в известном направлении.
Шошанни Николай Текст песни: КОЛЬОРОВІ СНИ (укр. яз.) Николай Шошанни
С. Морозу, барду із Боярки
Дуже часто випадають години — Як задумаєшся — доле моя, Найнещасніша у світі людина Це не хто-небудь, а звісно, що я. І у мить таку ти мою не руш Найнещаснішу із нещасних душ, Бо горить душа у сумнім вогні Кольорових дум, кольорових снів.
Я ж зі всього, що там треба й не треба, Кольорові сни стискаю в руці, Десь кружляє мій журавлик у небі, А навколо лиш одні горобці. За вікном весна але в серці сум З кольорових снів, кольорових дум. Весно, усміхнись, підморгни мені Розмаїттям барв кольорових снів.
І хоч нерви вже давно не сталеві, Та кричу я горобцям: „Не біда, Ви ж нагадьте там в гніздо журавлеві, Щоб він врешті решт про мене згадав. І співає щось у нагін весна, Горобцям моїм в кольорових снах, І чекаю я на обставин збіг... Й журавлі летять. Але в інший бік...
За вікном весна але в серці сум З кольорових снів, кольорових дум. Весно, усміхнись, підморгни мені Розмаїттям барв кольорових снів. 2005
Гений есть сосредоточение мысли в известном направлении.
Шошанни Николай Текст песни: ЛИСТ ЗОРЯНОМУ БРАТОВІ (укр. яз.) Николай Шошанни
ЛИСТ ЗОРЯНОМУ БРАТОВІ
Ользі Скобельській, барду із Черкас
Зоряний брате мій, На Землі цій від того невимовний сум, що тебе за життя не зустріну ніколи, Знаю також про те, Що і ти не зустрінеш мене на планеті своїй невідомій. Вчути мене зумій — Ми з тобою є вічними учнями із однієї незримо-небесної школи, Після своїх смертей На планетах своїх ми на зоряну мить зустрічаємось дома.
Брате, почуй мій сум... Крізь міжзоряний простір далеких галактик, благаю, почуй мою тугу, мій брате, Тугу самотніх душ У сирітських будинках без радості й натяку на розуміння. Відчай самотніх дум... Ще й за те, що для інших даруємо ми діаманти-думки невідомих каратів, Нам не лунає туш, Що чекати від тих, хто одне тільки вміє, — жбурляти каміння.
Скільки сердець теплом Попри все розтопили ми льоду, шукаючи в холоді космосу напрямок вірний. Голос сумних наяд Нам пройти допоміг на шляху. Далі скільки іще, невідомо Поміж добром і злом Нам відведено часу з тобою, аби зігрівати цей Всесвіт, холодний безмірно? Цього не знаю я, Але з трепетом миті чекаю, коли ми зустрінемось дома, Зустрінемось дома, Зустрінемось дома...
2005
Гений есть сосредоточение мысли в известном направлении.
Шошанни Николай Текст песни: Найстрашніше зі всіх відчуттів (укр. яз.) Николай Шошанни Найстрашніше зі всіх відчуттів — це байдужості вата, Де між нею знайти хоч маленький фарватер, Як і де зберегти свої душу і думи Серед вод океану печалі та суму?
Ще не менш страшно йти із порожніми тільки руками, Споглядаючи людські пустелі роками, Знати те, що вмовляння на Небо не діють, Що надію в полоні трима безнадія.
Я кричу своїй музі: „Десь щастя таки бути мусить! Й Вуді Аллен говорить мені замість музи: Людські шанси на щастя таке довгождане — Це можливість свої полюбити страждання...
На маленькі спішу островки, де ліси та каміння, Де іще не померло душі розуміння, І все голову там над питанням ламаю — Чи, крім смерті, життя якийсь смисл інший має?...
2005
Гений есть сосредоточение мысли в известном направлении.
Шошанни Николай Текст песни: ЭЛЕГИЯ Николай Шошанни
Бывает, путая птиц пенье в летней роще И мимолётное шипенье вещей тёщи, Присядешь, вперив ясный взор свой в телеящик И размышляешь о былом и настоящем, О берегах иных с коврами маргариток, О монтаже многоэтажных лабиринтов О куртизанках, радиаторе ребристом, Об изысканьях куртуазных маньеристов.
И как покоя не дают давно химеры Несправедливостей вокруг, ну вот, к примеру: Когда в душе взыграют вдруг баян и гусли — Супруга требует из мыслей сделать мюсли. Маячит красным мысль о том, что нестабильно Всё как-то в мире, и что быть любвеобильным Довольно сложно, если ты не спишь ночами И старость молодости держишь за плечами.
И мысли вертятся в особенном режиме Вокруг давно уже неновой темы лжизни И всяких дразностей, покрывших сердце пеплом Из тихой грусти и мечты о чём-то светлом, Хотя бы — облике, в душе клещом щемящем (Его введём для убедительности вящей), И этот облик направляет мечт оглобли — Не только в зеркале бы видеть светлый облик...
1999 (2005)
Гений есть сосредоточение мысли в известном направлении.
