Em A Якби ти була моїм голоcом C G G G/F# Em I вciм, що не можу назвати Якби ти була очима моїми I вciм, що вони побачать Якби ти була вciм, що може бути Може й не бути Голоc мiй називав би тiльки твоє iмено, Очi тебе б лише бачили Голоc мiй називав би тiлькi твоє iмено, Очi тебе б лише бачили Якби ти була моїм голоcом Якби ти була Якби ти була очима моїми Якби ти була
На воді, навіть кола по чистій воді Скороминущі зелені кола Навіть тоді, навіть тоді, Як нікого, ніде, ніколи, ніколи... А що, як і справді раптом ніде, А що, як і справді раптом нікого, А що, як і справді раптом ніколи, І тільки ми, нарочито видимі, Тільки ми, нарочито існуючі, Більше всього на світі перелякані Свого власного небуття Віримо, що все-таки десь Віримо, що все-таки хтось І наше тіло, і наші душі І дай же нам дне Бачите, то причинилися двері, Котрі насправді є. То прийшов хтось із нас і каже, Що він бачив сьогодні речі За видимістю речей, І що зараз він бачить тіло, За видимістю нашого тіла, І, що ми дуже дотепно граємося в живих. Але стіна, грає в стіну Іще дотепніше ніж ми. І тисяча видимих тигрів Нас менше лякає Ніж одна невидима зоря, Хоча саме її нам невистачає далеко попереду, Щоб до неї дійти. Хоча саме її нам невистачає далеко позаду, Щоб до неї повертати.
<1> Am F Завтра прыйдуть до кимнаты Am F Твоих врузей небагато Am F E/E7 Выпъетэ холодного вына Am F Хтось прынэсэ били айстры Am F Скаже хтось Життя прэкраснэ Am F E/E7 Так воно прэкраснэ, а вона
<Припев1> C G C -А вона,а вона,сидитэмэ сумна G C Буде пыты не пъяниты вид дэшэвого вына Am E Am Моя дывченко печальмоя долэ золота E Am Та хиба зумие слово,подолаты ту печаль.
Боем: <2>
Так у свити повылося Я люблю ии волосся Я люблю ии тонки вуста Но нэ в довзи прыйдэ осень Ми уси розбэжэмося По русификованым мистам
<Припев1>
А потом ещо раз куплет номер<2>ТИХО-перебором
<Припев2>ТИХО
А вона а вона ,сидитэме сумна Буде пыты непъяниты вид дешевого вына Моя дивченко Печаль Моя долэ золота G C Я спиватеме для неи E Am Аж принитеме крышталь.
Dm Gm A7 Dm Гей-гу, гей-га - таке то в нас життя: Gm Dm A7 Наплечники готові - прощай, моє дівча. A7 Dm A7 Dm Сьогодні помандруєм - не знаємо самі C F C F Де завтра заночуєм: чорти ми лісові! A7 Dm Гей-гу, гей-га - чорти ми лісові! Dm Гей-гу, гей-га.
А як прийдеться стати зі зброєю в руках, Бандера поведе нас - замає гордо стяг: І сипнемо сто-тисяч у зуби сатані, А решта люциперу - чорти ми лісові! Гей-гу, гей-га - чорти ми лісові! Гей-гу, гей-га!
Як впадеш, стрільче, в пастку чи зловишся на дріт На всі питання ката давай один одвіт: Що до ОУН належав - а вождем був Євген - Щоб слава залунала далеко ген-ген-ген... Гей-гу, гей-га - далеко ген-ген-ген... Гей-гу, гей-га.
Прапор червоно-чорний це наше знамено: Червоне – це кохання, а чорне – пекла дно. Усі дівчата знають пекельні барви ці - Забути їх не можуть, чорти ми лісові! Гей-гу, гей-га - чорти ми лісові! Гей-гу, гей-га!
Жа жах жовтий жаль замучив Ха хо хочеш ти втекти А чи знаєш як живучі Чорні гадини повзучі І пошарпані коти
М'я м'я м'ятий вітер свище Стежки вже нема Чути крики ближче й ближче Небо трусить попелище Пробудилася пітьма
Лава лізе з-під гори Жах, жах, жах бере за плечі І влітають жовті смерчі Полувідьомської гри
Дідьки до мене, до мене Полум'я дрантя палене В потяг пристойний зберіться І забирайтеся звідси
Співи подохнуть пташині Де на камінні стежині Гади не свинні і блазні Змішують тельбухи власні
Там де чума хрипло кряче Смерчем промчіться гарячим Збільшуватися повинно Царство моє домовинне
Хто хто топче печериці Печені харчі щуриці Зупинись Хіба не відаєш незграбо Жаба там пускає з граба жовту слизь І там кота літає нявкіт Падають повзучі п'явки на плаї А де по папороть несеться В'ється смужкою по стежці сік змії
Халепа склеп тобі готує Я вже пію алілуя по тобі Могильному нічному клоччі Згинеш за ніщо ти хлопче далебі
Тай нащо цвіт тобі казковий Зжерли вчора все корови Жах жах жах Повір беру у світі Бога Суть усього світ усього У грошах
Печера темна полоняє Там і тихо поміняєм То на то Мені свою віддайте душу І аж тобі між гір натрушу Золото
Ой ходить сон коло вікон А дрімота коло плота Питається сон дрімоти Ой деж ти буде ночувати
Сумна жінка яка не чекає нікого Яка лежить горілиць на березі річки Сумна жінка яка думає про воду річчину Що до моря тече Вона сама стає річкою поволі Якось дивно плюскотить на піску Риби аж вистромлюють голови Аби те диво загледітити Білую річку що берега жодного не має І тече її волосся невідомо куди І тече її тіло невідомо куди
Am A? Am A? -------------------------------------------------------- -----1-----------1----------------1-------------1------- ---------2---------- 2-----------------2------------2---- -----------2--3---------2---------------2----3--------2- -0----------------------------0------------- ------------ -------------------------------------------------------- Зав-тра прий-де до кім-на-ти тво-їх дру-зів не-ба-га-то
Am C Em -0--------0---------0-------0------- -1---1----1---1-----0-----0---0----- -2---2----0---0-----1---1-------1--- -2-2---2--2-2---2---2- 2-----------2- -0--------3---------2--------------- -0--------0---------0--------------- Вип'єте холодного вина.
[аналогічно] Хтось принесе білі айстри... скаже хтось життя прекрасне. Так, життя прекрасне. а вона?
C G? H? C ---------------------------------------- ------1--------0---------0----------1--- ------0--------0---------0----------0--- ---2----2-- -0----0----0-----0-----2---2- -3-----------------2------------3------- ----------3----------------------------- А во-на, а во-на? Си-ді-ти-ме сум-на
Плач Еремии Текст песни: Завтра Прийде до Кімнати (вона)
1 вариант В круглых скобках - комментарии. В угловатых скобках <> номерация тем.
Завтра прийде до кімнати Am F Твоїх друзів - небагато Am F E/E7 Вип'єте - холодного вина Am F Хтось принесе білі айстри Am F Скаже хтось: життя прекрасне Am F E/E7 Так, життя - прекрасне, а вона (Приспів1) C G C А вона, а вона сидітиме сумна G C Буде пити - не п'яніти від дешевого вина Am E Am Я співатиму для неї аж бринітиме кришталь E Am Чи хіба зуміє голос подолати цю печаль (Приспів2) (боєм) Так у світі повелося Я люблю її волосся
Каламутна вода сниться Вона заливає все Його вже торкаються пальці Ти сідаєш в човен
Я забуваю руки твої Вода прибуває
Я забуваю вуста твої Вода по коліна
Я забуваю запах твій Я забуваю очі твої Вода по пояс
Я забуваю твоє лице Я забуваю твоє ім'я Вода по шию
І тільки голос твій Десь далеко шепоче Про сонце й чисте море
Ти на човні А я у воді Ти на човні А я в каламутній воді
І коли всяде мул Ти побачиш мене на дні Ти не плачеш бо немає сліз Ти на човні Течія відносить тебе А я не співаю пісень Бо під водою немає повітря Немає запаху, немає тебе Ти на човні і течія сильна Попереду море Каламутна вода я п'ю тебе
Am G Коли до губ твоїх лишається пів подиху Dm Am Коли до губ твоїх лишається пів кроку Зіниці твої виткані із подиву В очах у тебе синьо і широко
Am G C Щось шепчеш зачаровано і тихо ти Dm Am G G/Gm Той шепіт мою тишу синьокра-a-aє Am G C І забуваю я що вмію дихати Dm G Am І що ходити вмію забува-а-аю
А чорний птах повік твоїх здіймається І впевненість мою кудись відма-а-ає Неступленим пів кроку залишається Пів подиху у горлі застрява-а-ає
Зіниці твої виткані із подиву В очах у тебе синьо і широко Але до губ твоїх лишається півподиху До губ твоїх лишається пів кроку
Спи... моя люба, все засинає, Попивши на ніч з ріки молока, Циферблат будильника... Поріс сухим очеретом. Дрімає колиска твоя. Всміхнувшись прощально Білосніжним сміхом, Загойдалась на вітрі Підвішена до неба снами. Я заплету твої коси до завтра. Зранку нахилюсь над тобою в інеї, Стрічки яскраві, багряні. Стрічки яскраві.
Спи... моя люба, В домі очерету горить свічка. Запалена мною бездомним. Крига над тобою, крига під тобою, Крига над тобою, крига під тобою. Полум’я відігріє пам’ять. Полум’я відігріє пам’ять. Полум’я відігріє пам’ять. Полум’я відігріє пам’ять.
Спи... моя люба, все засинає, Попивши на ніч з ріки молока...
Невідаю як ми обоє Потрапили в цей коридор Із дверима завбільшки в око Невідаю Мабуть ми були Випадковими слізьми Що випадково сюди вкотилися Мабуть що так мабуть І тут собі раптом Згадали що людими ми Та вже немає нам назад вороття Немає Навіть якщо наші сльози Звідси крізь двері викотяться То ми все одно Залишимось тут Там за стінами Заметляється про нас Листя язиків на деревах тіл Такі щасливі Що можуть нас лише бачити Що можуть сюди увійти Такі нещасні Що можуть нас лише бачити Що не можуть сюди увійти В коридорі з дверима Завбільшки в око
ВОНА ПІДНІМАЄТЬСЯ, ЯК ГОЛОВА, відрубана голова волоцюги. Вона промовляє уперше, і вдруге, і втретє свої потойбічні слова: Я ЛІТАЮЧА ГОЛОВА! Над юрмищем площі нависло навскіс її всевидюще летюче бароко. Кров гусне в повітрі, розчахнутий зріз тінь відкидає, важку і глибоку: Я ЛІТАЮЧА ГОЛОВА! Сокира невидима в місто ввійшла, стягнути з помостів тіла безголові, роззяви напились дешевої крові, та зішкребе слід іржавий з чола ПРИВИД ЛІТАЮЧА ГОЛОВА! Жереш мелодрами телевізійні? Ти розглядаєш драконів за склом! Стіну тобі проламає чолом ожила куля з Оркестру Фелліні — Я ЛІТАЮЧА ГОЛОВА! Запам'ятай, не сховатись ніде! Площа приходить у схови, площа! Бруківку темну свято полоще і в Реберітаційне небо гряде МАСКА — ЛІТАЮЧА ГОЛОВА Я ЛІТАЮЧА ГОЛОВА Я ГО ЛОВА ЛІТА ЮЧА ГОЛО ВАЯ ЧАГОЛО Ю АЯ АО А О
Двоє несамовито, двоє задихано Завчили одне одного напам'ять, Як хрестоматійні вірші І, навіть, пісок та трава тепер безсилі Створити їм ілюзії таємності І не можуть врятувати їх
Двоє несамовитих жаркого полудня Мовчки сидять у кімнаті Думають про Єдиного, Хто міг би їм принести порятунок Думають про сніг Який міг би їх надовго закидати
