Бачу траву, що померла І не стала по смерти птицею. Бачу тюрьму і криницю, Що мають однакові, однакові наймення. Минулі голоси в магнітофоні, Як руді білиці в колесі, Корабель снігів, Що в глибоке поле відпливає, Давні сліди білиць, давні сліди білиць Відносить на собі, на собі.
Бачу пам'ять її безпритульну, Що іде корелі навпростець, Що затьмила собою міста І снігів кораблі затонулі. Діви блакитних дощів на забутому цвинтарі, Покинуту нею світлицю вибивають у черепі. Шлюбний спів цвіркунів ввечері І волання сови опівночі, Зазивають її повернуть додому. (3)
С Am Ми ідем вперед F G Над нами вітер віє. С Am І рідні нам F G Вклоняються в житах. C A Dm Від радости аж серце гріє: G G За волю смерть нам не страшна! C A Dm Від радости аж серце гріє: G G За волю смерть нам не страшна!
[2 куплет]
Ми ідем вперед Над нами сонце сяє. Гармати бють - Здригається земля, І гордість грудь аж розпирає: За волю смерть нам не страшна! І гордість грудь аж розпирає: За волю смерть нам не страшна!
[3 куплет]
Ми ідем вперед Здалека чути гуки. Гармати бють І крові всюди вщенть. Не буде більш такинні муки: Вперед! Там воля або смерть! Не буде більш такинні муки: Вперед! Там воля або смерть!
[4 куплет]
Звинять шаги Як ясне сонце сяють. Гримлять пісні Аж земленька свята Дрожить під нами дорогая: За волю смерть нам не страшна! Дрожить під нами дорогая: За волю смерть нам не страшна!
A E C# A E A --> 02220x Аsus4 E D A D E --> 03200x Вcтуп: A Asus4 A Asus4 D Дивитиcь на зиму чеpез шкло A Кльово так, cамому у хатi Hm E A Скоpо Рiздво i Миколай Боpодатий Скоpо укpаїнцi будуть cпiвати I не пpоcто так, без пpичини Будуть колядувати i Миколай Боpодатий Дивлюcь в вiкно - cнiг лапатий Хто там йде до нашої хати То не якийcь Дiд Моpоз, то Миколай Боpодатий Менi пpинеcе вiн нову гiтаpу До ваc пpийде також незабаpом Святий Миколай - Миколай Боpодатий
Можна вже певен час Видимість усипе від смерті рятувати Так мертве сонце дивиться у зелену воду І слухає шелест її як свій
Але все що видиме мертве І чим видиміше тим мертвіше То що ж робити тоді як стане Явою манливість всіх свічад
Ще можна вдати із себе заблуканого Зкласти багаття споминів І при ньому про все що довкола Гадати як про заблукане
Та не вогонь прийде до диму Як додому попіл до землі Як додому прийде Смерть до тебе
А ще можна до тих пятнадцяти жінок Котрі щовечора прогулюються берегом Довго довго кричати мамо Але кожна з них про іншу думає Жодна з них не озирнеться
Не спиняйте її Бо вона пам'ятає про цвинтар І про жито високе вона пам'ятає Вона засвічує місяць собою І губами засвічує звуки Над колискою вашою Бачу її з плачем Над домовиною вашою Бачу її зі сміхом Лишень тоді Коли ви засинаєте Вона від усіх вас щасливіша На вологім піску танцює І сьогодні вона відходить від вас танцюючи І не каже вам прощавайте
О хто ти о хто Що вже маєш похмурого мужа О хто ти о хто Що вже маєш багато дітей
Віддалась йому вперше У високій траві Серед білого дня На забутому цвинтарі
Хто ж поверне тепер Білі сніги до берега Хто прокаже ім'я Для найтоншого світла Що так запізнилося
Вже прудко ніхто не біжить від сосни до сосни На вологім піску ніхто не танцює екстазно вдосвіта Бачу в дзеркалі срібні телеграми хмар, що ніким не підписані Бо для найтоншого світла як не шукай не віднайдеш ім'я
Воно з-за безлюдних горбів виринає і летить як стріла На тіло незаймане О хто ти о хто Хто ти є
